Як захистити себе від венеричних хвороб?

Перш за все, слід відзначити, що зовнішній вигляд людини, рівень освіти, соціальний і сімейний стан нічого не можуть сказати про наявність або відсутність у нього венеричних захворювань. Багато з цих хвороб часто протікають безсимптомно, і людина може навіть не підозрювати про те, що хворий.
Різні види сексу і статевої поведінки характеризуються різним ризиком зараження. Безпечне статева поведінка включає тривалі постійні стосунки зі здоровим партнером, самомастурбацію і використання індивідуальних секс-іграшок. Якщо говорити про непостійних (випадкових) статевих контактах, то безпечні види сексу в цьому випадку будуть:
масаж тіла;
тертя тіла об тіло;
самомастурбація в присутність партнера;
"Соціальний" (сухий) поцілунок;
поцілунки і ласки тіла мовою (за відсутності орального контакту зі статевими органами).
Щодо безпечні види сексу з непостійним (випадковим) партнером включають:
"Глибокі" (вологі) поцілунки;
взаємна мастурбація;
оральний, вагінальний або анальний статевий контакт з використанням презерватива.
Помірно небезпечні види сексу з непостійним (випадковим) партнером включають: оральний контакт без презерватива. При оральному сексі без презерватива ризик зараження нижче, ніж при вагінальному або анальному, але повністю виключити ризик в цьому випадку не можна.
Небезпечні види сексу з непостійним (випадковим) партнером включають: вагінальний або анальний статевий контакт без презерватива.
Таким чином, якщо говорити про секс з непостійним (випадковим) партнером, то єдиний відносно безпечний метод - це використання презерватива. При цьому інформація про низьку ефективність презервативів у захисті від венеричних хвороб і ВІЛ-інфекції виявилася міфом.
Якщо говорити про розрив презервативів, то в більшості випадків це відбувається не через поганий їх якості, а в результаті невиконання правил використання презервативів.
Інші методи профілактики при контактах з непостійним (випадковим) партнером без презерватива не дають жодних гарантій. Подібні методи профілактики включають:
обмивання безпосередньо після контакту зовнішніх статевих органів водою або водою з милом;
промивання піхви або прямої кишки за допомогою душу, клізми або спринцівки;
промивання піхви або прямої кишки розчином хлоргексидину (комерційні назви - Гібітан, Мірамістин) або введення розчину хлоргексидину в уретру;
застосування протизаплідних кремів і свічок (сперміцидів), таких як Патентекс Овал, Фарматекс. Застосовувати ці методи можна, але них не варто покладатися. При цьому слід сказати кілька слів про шкоду деяких їх цих методів. Наприклад, промивання піхви (спринцювання) сприяє просуванню збудників в більш верхні відділи жіночих статевих органів, викликаючи ускладнення. Спринцювання хлоргексидином та застосування сперміцидів, що містять 9-ноноксинол (Патентекс Овал) можуть викликати гарднерельоз.

СНІД

СНІД - синдром набутого імунодефіциту - це руйнування імунної системи організму, яка захищає його від інфекцій.

Хворобу викликає вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який потрапляє в організм різними шляхами. Це може бу­ти заражена вірусом імунодефіциту кров, що потрапляє в організм при переливанні або при користуванні спільними шприцами у наркоманів, через мікротравми шкіри. ВІЛ мо­же передаватися при сексуальних контактах, як гетеросек-суальних, так і гомосексуальних, якщо один із партнерів заражений вірусом.
Відкритий у 80-х роках минулого століття СНІД стрімко поширюється і представляє неабияку загрозу для людст­ва. Актуальна ця проблема і для нашої країни. На думку фахівців пік епідемії СНІДу в Україні припаде на 2010-201 роки. На жаль, ефективних засобів лікування ще не знайдено, а існуючі методи хоч і можуть допомогти, проте потребують чималих матеріальних затрат.

Вірус вражає та використовує для свого розмноження т-лімфоцити - різновид білих кров'яних клітин, які в нормі активізують захисні системи організму. Окрім того, ВІЛ знижує ефективність дії антитіл, які мають важливе значен­ня для захисту організму.Характерним є також генералізоване збільшення лімфатичних вузлів, яке частіше починається з шийних, пахвових і потиличних лімфовузлів.
Більше ніж у половини хворих розвиваються різно­манітні зміни з боку шкіри - дерматити, екзема тощо, стійкі до дії медикаментів.
Для періоду розпалу захворювання характерна перева­га явищ вторинної інфекції, яка майже у половині випадків виявляється у вигляді пневмонії, викликаної пневмоциста-ми. Вона протікає дуже важко і у 90-100% випадків призво­дить до смерті.
У 30% хворих на перший план виступають ураження нер­вової системи, зумовлені токсоплазмозною, герпетичною або цитомегаловірусною інфекціями, які призводить до не­доумства. Хворі із шлунково-кишковою формою страждають на виснажливу діарею, швидко втрачають масу тіла.
У 30% хворих розвивається саркома Калоші - у зви­чайних умовах доволі рідкісне та доброякісне захворю­вання, яке вражає переважно шкіру нижніх кінцівок у лю­дей похилого віку. Проте у хворих на СНІД вона розви­вається швидко і може вражати шкіру, лімфатичні вузли та внутрішні органи. У хворих з'являються грибкові інфекції (кандидоз) порожнини рота, стравоходу та прямої кишки. Вони також більш вразливі до раку лімфовузлів, нижньої губи та заднього проходу.
Лікування ракових захворювань та інфекцій, пов'язаних зі СНІДом, ефективне лише частково, тому прогноз для хворих доволі сумний - смерть упродовж 2 років.Тому особливої ваги набувають заходи попередження СНІДу. І шлях тут один - зміна ризикованої поведінки на безпечнішу. Уникайте випадкових сексуальних контактів, користуйтеся презервативами при статевих зносинах. Не зловживайте алкоголем, що, окрім «незахищеного» сексу, може призвести до вживання наркотиків, а наркоманія -це прямий шлях до СНІДу.

Боротьба з венеричними хворобами

В нашій країні створено всі необхідні умови для успішної боротьби з венеричними захворюваннями. Проводяться заходи, що запобігають поширенню цих хвороб; хворим подається безплатна медична допомога. усіх хворих обов’язково ставлять на облік у спеціальні медичні заклади – шкірно-венерологічні диспансери, а тих , хто ухиляється, карають у кримінальному порядку.

Працівники шкірно-венерологічних диспансерів лікують хворих і обов’язково знаходять джерело зараження, незалежно від того, звертається цей носій хвороби в диспансер чи ні. Обстежують також усіх, хто був у контакті з хворим. З профілактичною метою регулярно обстежують працівників сфери обслуговування, харчових підприємств, дитячих закладів – дитячих садків, ясел, шкіл-інтернатів та ін., оскільки їх захворювання може завдати навколишнім особливо великої шкоди.
Лікують хворих на венеричні захворювання як в умовах диспансеру, так і в стаціонарі. У стаціонар направляють хворих в заразному періоді сифілісу, а також хворих з будь-яким венеричним захворюванням, якщо вони лікуються нерегулярно, порушують строки відвідування лікаря для контролю за лікуванням, що проводиться в диспансері.
Фактори, що ускладнюють боротьбу з венеричними захворюваннями. Державна система боротьби з венеричними захворюваннями працює ефективно, медичні працівники мають сучасні методи і засоби діагностики й лікування венеричних захворювань. Проте хворі часом намагаються ввести в оману медичних працівників. Вони приховують захворювання, перекручують відомості про джерело та обставини захворювання, багато чого замовчують. Це ускладнює боротьбу з венеричними хворобами.
Поведінка людей, які знають про своє захворювання, але приховують його і заражають інших людей, розцінюється як суспільно небезпечна. Статті Кримінального Кодексу України передбачають кримінальну відповідальність за таку поведінку.
Щодо венеричних захворювань існує немало передсудів, які сприяють їх поширенню. Наприклад, деякі люди вважають, що заразитись венеричними хворобами можна тільки після певного віку. Але зараження може статись у будь-якому віці. Заразитись можна від людини іншої статі й нестатевим шляхом – якщо користуватися чужою губною помадою, посудом хворого, докурювати чужу сигарету, а також на громадських пляжах. Сприйнятливість до зараження венеричними захворюванням підвищується у стані сп’яніння.

Симптоми захворювань

Що входить в поняття «венеричні захворювання»

 Боротьба з особливо небезпечними венеричними захворюваннями (сифіліс, гонорею, снідом) ведеться за допомогою не тільки медичних, але і законодавчих заходів: таких людей направляють на примусове лікування та притягують до кримінальної відповідальності за зараження інших осіб.

Симптоми сифілісу

Інкубаційний період сифілісу (час від моменту зараження до появи перших симптомів захворювання) дорівнює 3-4 тижням, але він може бути коротше або довше. Починається сифіліс з появи на місці проникнення інфекції (зазвичай це головка статевого члена у чоловіків і зовнішні статеві органи у жінок) невеликі червонуваті плями, яка збільшується, ущільнюється, набуває форму горошини, в центрі якої відбувається розпад тканин з утворенням безболісної виразки з щільним підставою і краями — твердого шанкру. Потім збільшуються довколишні лімфатичні вузли. Це первинний період сифілісу, який триває 6-7 тижнів.

Симптоми гонореї

Приблизно через 3-5 днів після статевого контакту (інкубаційний період при гонореї від 1 дня до 2-3 місяців) у чоловіків з’являються рясні гнійні виділення з сечовипускального каналу. Сечовипускання стає частим і болісним. Приблизно через тиждень всі симптоми слабшають, і гонорея поступово переходить у хронічний перебіг, для якого характерно майже повна відсутність ознак захворювання.

Симптоми м’якого шанкра

Захворювання поширене в країнах з субтропічним і тропічним кліматом. Інкубаційний період м’якого шанкра має тривалість від 2 до 10 діб. Після цього на шкірі статевих органів, в області заднього проходу або на слизовій порожнини рота з’являється маленька червона пляма, в центрі якого незабаром виникає пляшечку з гнійним вмістом. Через деякий час бульбашка розкривається і утворюється неправильної форми м’яка болюча виразка, діаметром від декількох міліметрів до декількох сантиметрів.

М’який шанкр часто поєднується з сифілісом, в такому випадку утворюється змішаний шанкр. При цьому спочатку розвивається картина м’якого шанкра, а приблизно через місяць — ознаки твердого шанкра (сифілісу). При цьому дно виразки ущільнюється і очищається, проходить хворобливість.

Виразки розвиваються протягом місяця, потім (при відсутності ускладнень) дно виразки очищається, і ще через деякий час відбувається загоєння з утворенням невеликого рубця.

Симптоми лімфогранулеми венеричної

Це захворювання характерно для  країн з тропічним і субтропічним кліматом, в Україні зустрічається рідко. Інкубаційний період — 10-14 днів, після чого на місці впровадження збудника (на статевих органах) з’являється одиничний пухирець, який переходить в покриту гноєм виразку неправильних округлих обрисів діаметром 1-3 см. Збільшуються довколишні лімфатичні вузли.

Через 1,5 — 2 місяці після зараження наступає вторинний період — лімфовузли стають більше і щільніше, зливаються в конгломерат, на його поверхні утворюються отвори, через які виділяється гній.

Через 1,5 — 2 роки починається третинний період, який характеризується рубцюванням, розростанням сполучної тканини і одночасним виділенням гною з усієї поверхні промежини.

У всіх країнах венеричним захворюванням надається особливе значення, так як вони здатні стрімко поширюватися і завдавати непоправної шкоди не тільки окремим людям, а й суспільству в цілому.

Профілактика захворювань, що передаються статевим шляхом

З метою раннього виявлення і профілактики венеричних хвороб лікувально-профілактичні заклади зобов’язані проводити обов’язкові медичні огляди дітям до І року -щомісячно, а підліткам (15-17р.), учням системи професійно-технічної освіти, студентам вищих навчальних закладів, ветеранам війни та праці, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - щорічно. Кожен рік організовуються обов’язкові медичні огляди вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих. Медичні працівники повинні знати, що не мають права розголошувати відомості про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну та сімейну сторони життя громадянина, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Хворого попереджують, що він повинен під час лікування ретельно виконувати всі приписи лікуючого лікаря, не допускати пропуску лікувальних процедур і маніпуляцій, вчасно з’являтись для контролю оздоровлення (в терміни, вказані лікарем).

Крім того, хворі сифілісом попереджаються, що їм заборонена здача крові для переливання іншим особам як під час лікування, так і після зняття з обліку. Жінкам, хворим сифілісом, може бути проведено штучне переривання вагітності від 12 до 28 тижнів.

Крім проведення роз’яснювальної роботи з хворим, лікар уточнює: чи хворів він яким-небудь венеричним захворюванням раніше; в якому лікувальному закладі проходив обстеження і профілактичне лікування; чи знав про наявність у нього цієї хвороби; час, місце та обставини зараження. Збираються також відомості про джерело зараження та осіб, які були в статевих зносинах або інших тісних контактах з хворим. Виясняються інші факти, які мають діагностичне, епідеміологічне та юридичне значення.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, які завідомо підставили іншу особу через статеві зносини або іншими діями в небезпеку зараження венеричною хворобою, заразили іншу особу венеричною хворобою, знаючи про наявність у них цієї хвороби, раніше судилися за зараження іншої особи венеричною хворобою, а так самозараження двох або більше осіб, або неповнолітнього та за ухилення від лікування венеричної хвороби, продовжуване після попередження, зробленого органами охорони здоров’я.

Передбачається відповідальність за зараження венеричною хворобою при наявності однієї з трьох ознак:

1) вчинене особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою і судимість з неї не знята або не погашена;

2) двох або більше осіб, вчинене як одночасно, так і в різний час, одним чи різними особами і щоб не збігли строки давності притягнення до відповідальності за перший випадок зараження венеричною хворобою іншої особи;

3) зараження неповнолітнього особою, яка знала або допускала, що потерпілим є неповнолітній, а так само, коли вона повинна була і могла це передбачити.

Ухилення від лікування венеричної хвороби - це вчинення дій, які перешкоджають здійсненню лікування такої хвороби. Причому, воно може бути як повним, так і тимчасовим. Зокрема, це відмова від проходження призначеного курсу лікування, порушення режиму такого лікування (в тому числі, припинення лікування на певний час, відмова проходити певні процедури чи приймати певні ліки, самолікування), ухилення від контрольного обстеження.

Адміністративна відповідальність наступає за ухилення від обстеження осіб, щодо яких є достатні дані про те, що вони хворі на венеричну хворобу, або від лікування осіб, які були у контакті з хворими на венеричну хворобу і потребують профілактичного лікування, продовжуване після попередження., зробленого їм органами охорони здоров’я. За умисне приховування хворими на венеричну хворобу джерела зараження та осіб, які були у контакті з цими хворими, передбачена адміністративна відповідальність за статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення

(відео взято з http://www.youtube.com/watch?v=UO2lRawFG4A)

Що таке венеричні хвороби?

Венеричні хвороби - це група захворювань, що передаються статевим шляхом. Кількість їх у зв'язку з удосконаленням діагностики весь час зростає, зрос­тає і кількість інфікованих, які потребують лікування. Існує думка, що людина, яка за своє життя мала більше трьох статевих партнерів, майже напевно вра­жена якоюсь із статевих хвороб.

Розрізняють три групи венеричних захворювань:
1)класичні: сифіліс та гонорея;

Гонорея - найбільш поширене захворювання з цих гру­п. У чоловіків вона здебільшого характеризується гнійним запаленням сечовивідного каналу (уретри).

Сифіліс (пранці) - це дуже важке хронічне захворюван­ня, здатне вражати всі органи і системи організму людини, має рецидивуючий перебіг, передається переважно стате­вим шляхом.

2)захворювання, які переважно локалізуються у статевій сфері: хламідіоз, трихомоніаз, кандидозний вульво-вагініт, мікоплазмоз, генітальний герпес, бактеріальний вагінозтощо;

Трихомоніаз – одна з небагатьох венеричних хвороб, що передається як статевим шляхом, так і побутовим. Вся справа в тому, що вагінальна трихомонада може існувати поза організмом кілька годин, тому можливе зараження через білизну, вологі мочалки і рушники, але це досить рідкісні випадки. Також рідко передається трихомоніаз при анальному і оральному сексі. Трихомоніаз вражає піхву (у жінок) і сечовипускальний канал і передміхурову залозу (у чоловіків).

3)захворювання, які мають як статевий, так і нестатевий шлях передачі: короста, гепатит В, лямбліоз тощо.

Короста – паразитарне інфекційне захворювання, яке виникає внаслідок впровадження в шкіру коростявих кліщів. Налічують близько 20 видів коростявого кліща, розділяючи їх на ендопаразітіческую (антропофільную) форму, яка мешкає тільки на людині, і ектопаразитичну, що мешкає як на тваринах, так і на людині.